← Сучасне шоу тайко UTAGE огляд

Вид мистецтва

Що таке тайко? Японські барабани з поясненнями

Тайко для відвідувачів: що означає це слово, який вік барабанів, які бувають основні типи, як їх виготовляють і як сформувалося сценічне барабанне мистецтво.

Автор UTAGE Taiko Osaka · факти востаннє перевірено

Забронювати шоу тайко ↗

Швидка відповідь

Тайко — це японські барабани. У Японії це слово означає будь-який барабан, тоді як за її межами воно зазвичай означає вадайко — японські барабани, та кумі-дайко — ансамблеву гру на наборі барабанів. Свідчення існування тайко в Японії сягають VI століття. Вони слугували фестивалям, ритуалам, театру та війні, а сучасний сценічний стиль значно молодший — він сформувався починаючи з 1950-х років.

Одне слово, два значення

Японською тайко означає будь-який різновид барабана. За межами Японії це слово зазвичай указує на вадайко, що означає японські барабани, та на кумі-дайко, що означає набір барабанів, у який грають як ансамбль. Саме це друге значення більшість відвідувачів і уявляє: виконавці в однаковому вбранні, барабани різних розмірів і виразний візуальний ритм. Самі барабани виготовляють повільно, а підготовка корпусу та шкіри може тривати кілька років залежно від методу майстра.

Дуже давній інструмент

Три пари дерев'яних паличок для тайко різної товщини лежать на татамі
Палички для тайко, що звуться бачі · Photo: katorisi, CC BY 3.0, via Wikimedia Commons

Археологічні знахідки засвідчують існування тайко в Японії вже у VI столітті н. е. Глиняна фігурка ханіва, знайдена в префектурі Ґумма під назвою «Чоловік, що б'є в тайко», вважається найдавнішим свідченням гри на тайко. «Ніхон Сьокі», класична історія Японії, розповідає міф про богиню Аме-но-Удзуме, яка танцювала на перевернутій бочці саке, щоб виманити богиню сонця Аматерасу з печери, і історики тлумачать її тупіт як міфічний початок музики тайко.

Барабани для війни, сцени та святилища

Тайко мали безліч призначень. У феодальній Японії вони надихали війська, передавали накази та задавали темп маршу. Вони супроводжують театр но та кабукі, де задають настрій і ритм. Вони звучать у ґаґаку — придворній музичній традиції, та в каґурі — синтоїстській музиці й танці, що виконуються на місцевих фестивалях. У буддійських традиціях вони задають ритм танцям фестивалю Бон, граючи на вежах, завішаних червоно-білою тканиною, з танцюристами, що кружляють унизу.

Барабани, які ви побачите

Три родини охоплюють більшість того, що ви побачите на сцені. Наґадо-дайко мають бочкоподібну форму і вирізані або зібрані з клепок; їхній діаметр традиційно вимірюють у сяку — одиниці приблизно 30 сантиметрів — і він становить від 1 до 6 сяку. Шіме-дайко — це невеликі барабани з налаштуванням натягу мотузкою або болтами. О-дайко — найбільший барабан в ансамблі, а деякі такі великі, що залишаються в храмі чи святилищі, де й живуть. Кожен барабан має свою роль: одні тримають ритм, інші змінюють темп.

Як створюють барабан

Історично великі барабани видовбували зі стовбура японського дзелькві, який сохнув роками, і keyaki досі залишається найбажанішою деревиною. Шкіру переважно беруть з великої рогатої худоби — товщу для більших барабанів — і туго натягують на корпус за допомогою домкратів або мотузок. Цвяшки під назвою byō тримають шкіру на місці, і барабану середнього розміру потрібно близько 300 таких цвяшків з кожного боку. Менші барабани мають тонші мембрани, а іноді й латку з оленячої шкіри в центрі, куди припадає більшість ударів.

Стійка, палички та вигуки

Два червоні taiko з кремовою шкірою та рядами заклепок, нахилені на підставках, за ними — двоє барабанщиків
Червоні nagadō-daiko з їхньою шкірою, оздобленою заклепками · Photo: Culture Japon, CC BY-SA 4.0, via Wikimedia Commons

Палички називаються bachi і бувають з різних порід дерева та різних розмірів. Гравці стоять широко й низько, стегна розвернуті до барабана, а поставу й рухи називають kata. Голосові вигуки — kakegoe та kiai — задають зміни темпу або підбадьорюють інших виконавців. Тиша теж має значення: японське поняття ma, проміжок між ударами, формує ритмічну фразу не менше, ніж самі удари. Багато колективів носять куртки happi та пов'язки на голові hachimaki, і багато хто тренується перед дзеркалами, щоб відточити форму.

Від фестивалю до сцени

Kumi-daiko розробив Дайхаті Оґуті 1951 року — музикант із джазовою освітою, який перетворив старий твір музики taiko на партитуру для кількох виконавців на барабанах різного розміру. За ним пішли інші колективи, серед них Ondekoza та Kodo. Kodo дебютував на берлінському фестивалі 1981 року й відтоді гастролює світом. Сьогодні ансамблі виступають у Японії та в США, Австралії, Канаді, Європі, на Тайвані й у Бразилії — саме тому сучасне шоу на кшталт UTAGE може спиратися на сценічну мову, вже відому в усьому світі.

Поширені запитання

Чи грають taiko лише в Японії?

Ні. Гурти Kumi-daiko діють у США, Австралії, Канаді, Європі, на Тайвані та в Бразилії, а також по всій Японії.

Як називаються палички?

Палички для taiko називаються bachi. Їх виготовляють різних розмірів і з різних порід дерева, як-от білий дуб, бамбук і японська магнолія.

Чому гравці вигукують?

Вигуки, какеґое та кіай, підбадьорюють інших виконавців або задають зміну темпу чи динаміки протягом твору.

Забронювати шоу тайко ↗

Джерела

  1. Taiko, Wikipedia
  2. Kodo: history
  3. Daihachi Oguchi, Wikipedia
Забронювати шоу тайкоБезкоштовне скасування за 24 години до початку